Опис

рН 9.5 – 10.2
Гіпс
STPP змінює здатність кристалів гіпсу (дигідрату) до зростання, що призводить до їх збільшення у розмірі та зміни форми від голчастої до короткопризматичної (дощатої).
Цей процес знижує концентрацію іонів у рідкій фазі гіпсу, зменшуючи його пересичення. Фосфат пригнічує дифузію іонів та зростання кристалів через хемосорбцію на поверхні кристалів гіпсу. Це внутрішня причина уповільнення зростання кристалів, зменшуючи утворення зародків (початкова стадія росту кристалів) і, таким чином, зменшуючи швидкість утворення нових кристалів. Це призводить до більших кристалів гіпсу, що може погіршити міцність кінцевого матеріалу через різноманітність одержуваних кристалів.

Цемент / Бетон
STPP впливає на час застигання/затвердіння, покращує міцність та структуру кінцевого продукту.
У цементі STPP використовується для уповільнення процесу гідратації та як дефлокулянт, зменшуючи швидкість або застигання. Додавання STPP уповільнює процес застигання і змінює в’язкість цементу, сприяючи диспергування інгредієнтів цементу для підвищення однорідності. Це призводить до більш щільної структури з покращеними загальними характеристиками (включаючи міцність). Сушіння цементу є екзотермічним процесом, при якому виділяється тепло під час його застигання.
STPP може впливати на ранню гідратацію цементу, прискорюючи його затвердіння, що проходить через чотири етапи. Перший етап – раннє зростання, де цемент залишається свіжим, але вже починає тверднути. Додавання дефлокулянту допомагає зробити продукт рідкішим (або в’язким залежно від дозування) для зручності транспортування та обробки, запобігаючи цьому процесу. STPP також може використовуватися для затримки часу застигання, що зменшує пористість та підвищує густину цементу, оскільки структурне зв’язування інгредієнтів стає більш ефективним, що, у свою чергу, збільшує міцність.

Ціну, наявність і документи надішле технолог: +38 050 425 50 04, [email protected].